не потрібні запитання, непотрібні відповіді.
Як і раніше нахлинув час не відліку, хвилювань, злості. Час коли все стискається до розміру квасолини і поступову вбиває людяність. Ти поринаєш у думки які гублять тебе і не можеш прийняти гнів як такий. У голові знов і знов програється момент розправи на яку ти не здатен.
Але закриваючи очі ти бачиш лиш її.
потрібно щось більше ніж сон, секс та добра їжа.
